І знову я слухаю музику козацькі пісні дідів-прадідів що надають наснаги, жити далі. Хтось допомагає, хтось руйнує мости, хтось тільки прагне. Я ж прагну тільки "людей ремонтувати" до тих пір поки не дадуть сконати. Живу не тужу, хліб жую, пишу вірші, кохаю але без взаємності. Туга від того не бере, туга бере тоді коли журба всюди навкруги. Гадаю скоро все це закінчиться, пісня гучна ще на Вкраїні ляже. Москалів більше не буде. Буде щастя, і я своє теж знайду. Моє ж щастя мимо не проходь.