Щодня відчуваю наближення осені:вона в прохолодних ранках,коли хочеться накинути кофтину на плечі, у горобині, яка гілками схиляється над звивистими стежками, які в свою чергу вже де-не-де всипані коричневим листям з каштанів. Вона у високому блакитному небі, яке буває таким тільки на початку осені. Вона в бажанні довше погуляти, бо вже немає спеки, сонце лагідне, а вітерець несе свіжість. Дні коротшають, так ніби і сам час пливе повільніше. Осінь приносить не тільки яскраві кольори, а й спогади