Оце годувала своїх ангелочків і задумалась: зараз діти мають вибір в їжі, я пропоную або рибу або мʼясо, або каша або пюре і ще й носом крутять, мовляв все не так. Я як мама шукаю щоб то ще їм дати поїсти. В моєму дитинстві: то ходи голодна раз супу не хочеш. І то всьо прокатувало. Я їла той суп і йшла далі бити кропиву палкою за гаражами на нових домах. Чого зараз так тяжко з тими дітьми…Чи може наші батьки не так сильно задумувались про наші почуття? Хоча мої мене завжди чули і розуміли.