Здається я помер... Закінчились вірші... Мій вогник десь блукає поміж темноти... Він гасне, тухне, мерехтить і не блукає... Лиш вічність його світло ще вітає... Немає змоги його далі берегти... І вже немає більш нічого, окрім пустоти... Вона суцільна, повна, всепроникна... До холоду і мороку привітна... Минають дні, складаючись в роки... І поміж ними вже немає сенсу та мети...