Здавалося б, ти потерпи і скоро стане краще. Не стало? Значить далі ще терпи. Аж ось десь ніби сонце показалось. Та не на довго, знову темрява в душі. Усі ми грішні, тож бери і бійся, Всього на світі, і прокази, й сарани, А як помреш, то врешті-решт здійсниться, Той суд, що буде пеклом для душі. Але вже пізно. Бо не може щось змінити. Той хто помер, відмучившись весь час. Та ми іще живі. І варто захотіти, Як можем долю обирати повсякчас...