Вже 10 років... І так, змінила. Тяга до дому була перших 5 років.

Мені здається , коли ти в Європі і маєш можливість і додому поїхати , і переїхати в інше місто/країну по Європі , то можна позбутись синдрому «ностальгії за домом» .Україна тут і інші європейські країни теж тут. Це все наш дім. Можливо краще почати стерати ці кордони / дистанції в голові , а зосередитись лише на тому де ти хочеш бути, де тобі добре.

Европа очень поменяла,и при этом очень тянет домой. Но понимаю,что пока лучше не возвращаться и от этого еще тяжелее

Я стала за 2,5 года более спокойной, практичной и расчётливой. Германия научила планировать, сделав жизнь гораздо размеренее и предсказуемей, чем до начала войны в Украине. Мне сложно понять тех, кто там остался и живёт. Но это их выбор. Я свой сделала и ничуть не жалею. Домой тяги нет.

Ми сім'єю в Польщі понад 5 років,ніби не змінила🤷а додому не тягне.

Я в Німеччині зараз, теж 2 р. Є речі, які подобаються, є - які ні. Я сумую за Укр.їжею, овочами з базару і ліжком, яке ми купили з чоловіком за 6 міс.до війни. Теж є ностальгія за тим життям, яке було до війни, за Київом до 2022 р. Думаю, щось звичайно змінилося в мені. Дуже багато душ. трансформацій і переоцінки поведінки людей. Але я почала подорожувати з 2016 р.,жила ще 2 роки в Македонії. І з тих пір, серце наче усюди залишає свою частинку. Ти і не свій, і не чужий. І зупинитися вже не можеш

Испания, иногда опускаются руки,но когда понимаю что в Украине ничего не смогу сделать,появляется новое дыхание.