Ірина @ellisinka , обмірковуючи вчорашній твій допис (не вдаючись до стилю, та “дій” персонажів🙂), на думку прийшла така загальна концепція випадку: Хто знає, що з нами може трапитися через хвилину?... А ми досі боїмось якихось дій, слів... боїмося осуду, бути вразливим, бути ”не так” зрозумілими.... Якщо не діємо, то ми відтерміновуємо те, що все одно скоїться, бо вже пішло не так, бо вже “лячно” це зробити... а час плине. Тож, краще діяти... бо іншої миті для цього, вже може не буде....