День пʼятий. Ми зараз їдемо по Швейцаріі. Їду вже не перший раз, але кожен раз згадую як дивилася передачі про Швейцарію, і там у себе на Луганщині навіть не уявляла що буду незабаром її колесити вздовж і поперек( поки що звичайно не всю). І сумно, бо те життя я вже не поверну, і радісно, що Бог навіть в таких обставинах відкриває нові шляхи. Всора лягла спати в розпачі від новин у Харкові, а сьогодні їду і любуюся краєвидами. Життя таке різне в один і той самий час.