Ні Досі хочеться підірвати

Я школу згадую наче то тюрма була. Я добре вчився, але було страшно нудно і відчувалось, що просто просиджую штані, тому по декілька місяців сумарно на рік прогулював школу. Досі відчуваю радість вільного життя після тієї каторги.

Свою школу не любила. Пішла і забула. Приємних спогадів практично немає. Синова школа мене майже не напрягала. Ще в першому класі я там щось перевіряла, контролювала. А потім - сам, це твоя зона відповідальності. Якщо чимось можу допомогти - питай, допоможу. Сина школа почала дратувати десь у 9-10 класі. Вже дорослий був і різна дебільна мутотєнь починає парити бо задумуєшся "а навіщо це?". А взагалі вчителі в більшості були притомні і образ від них не було. В цьому нам зі школою пощастило.

я не сумую за школою, бо мене там булили часто, але я обожнюю сам процес навчання і скучаю за часом, коли це була моя основна задача)