Прокинулась сьогодні близько 5-оі ранку. Хоча, ні! Мене ніби висмикнули зі сну. З широко розкритими очами я чекала поки мій мозок таки перетравить інформацію і три глухих взриви асоціює з ППО. В голові матеріалізувалося слово «дякую». Свист і ще один вибух, зʼявився образ військового, якому це дякую було адресовано. Почулися сирени… і ще одне «дякую» було спрямовано до рятувальника, який щойно обіймав дружину і маленьку доньку та вже поспішає до автомобіля… ⬇️⬇️⬇️