Час від часу використовую своє безсоння як шанс докрутити недодумані думки. Тихо, темно і нічого від цього не відволікає. Почала з думок про втрати і про те, що можна ним протиставити, як жити далі тим, хто втратив найцінніше. Що дуже боляче коли любов є, а адресувати її об'єкту любові неможливо. Бо там замість об'єкту діра розміром з всесвіт. Любов має стати служінням, любов має стати молитвою. І це єдина річ яку можна протиставити втратам.