Думаю, що поки людина буде знати, що десь там є краще - вона туди і буде рухатись. А так як кожний з нас нестерпний по-своєму, то це буде вічний рух))

у цих розлучених, ще й вистачає нахабства сумувати та строїти з себе жертву. Самі ж хотіли цього, типу: Ось піду - побачиш! Не слухаєшся - піду! Не задовольняєш - буду шукати хто задовольнить! - і так далі... Або потурають випадам партнера: Ну він чоловік - він приймає рішення, а я слабка жінка, я боюсь стати мужиком.

Думаю зараз саме так.