Ми проїжджаємо шумний клуб, звідки лунає весела музика, крики і сміх. Таксист просить вибачення і зупиняє машину. Йому стало погано. - Ми маємо бути порядними! Порядними до воїнів. Слово за слово. Два сини на фронті. Пішли в 22-му. 27 і 34 роки. Гарячий напрямок. - Вибачте мене. Контрасти… - Я розумію, це ви вибачте за все це. Ви вірно сказали. Ми маємо бути взаємопорядними. Не пропускати кожну мить, але й розуміти, що саме зараз хтось ризикує життям, щоб ти міг жити…