Дуже вам співчуваю. Жахливо, що ви ще й себе звинувачували. Мої дівочі походеньки з подружками в клуби в Києві припали на лихі 90ті і початок 00. Було багато випрацюваних страшним досвідом правил, яких машинально притримуюсь досі, якщо одна увечері десь маю йти: не йду близько до проїзджої частини дороги, ніде не зупиняюсь, не дивлюся в очі чоловікам і взагалі з ними не говорю, не ношу підборів і не одягаю навушники, щоб бути напоготові... Це страшно- бути жінкою у сексистському суспільстві.