Сиджу у колибі і роздивляюсь картини. Які ж вони гарні, але водночас мені так сумно Я з дитинства обожнювала малювати. Це було настільки моєю пристрастю, що вступила на режисуру анімації, щоб пристрасть переросла в роботу. Але вже з універу бажання творити почало руйнуватись. Чи то ставлення майстра, чи то система, чи власні переживання, що моє мистецтво фігня та вічні порівняння себе з іншими повпливало на те, що мені все менше хотілось малювати, придумувати Але з початку повномасштабної 👇