Овва, ти опиняєшся сам на сам з малюком, який тихенько скавчить біля твоєї ноги. - Є**ть-копать, - розгублено каже Макс, бо Шекспір таке б не вигадав. Він бере маля на руки, роздивляється. Щось мокре тече по щоці. - Зможемо забрати за два дні, - скрипить рація. Чим його годувати? Що робити? Це нове життя, яке впало на тебе, наче з неба, наче сам Б-г його послав тобі сюди крізь страшний обстріл, щоб ти його зберіг.