Я напишу і залишу це тут, просто як запит у Всесвіт, бо сама не можу знайти вихід: Я одинока мама, чоловік був хірургом, його не випустили з Донецька, там тоді якраз рашка випробовувала гради, він загинув. Вже дома дізналася, що вагітна. Що то було, і як то було, не побажаю і ворогам. Але якось прожили, не голодували. Вже мали іти до школи, але прийшлося тікати знову. Зараз багато ненависті отримую від тих, хто лишився, і навіть "подружок" , розумію, що зараз в Україні це нагнітається людям ⬇️