До 17 лет я жила с родителями в маленьком городке Лисичанске, Луганской области. Как говорят путинский пропагандисты: «крупный промышленный город Донбасса». Мы жили в пятиэтажной панельке на верхнем этаже. Вокруг такие же серые панельки с цветными балкончиками. А немного дальше зеленые холмы, и терриконы. Под балконом яблоня и сирень. Каждую весну и лето я устраивалась на балкончике на мягком пледе прямо на полу: учила уроки, а летом читала, заданную литературу. Запах книг, цветущих деревьев⬇️

串文

2024-09-23 02:34

讚

1,144

回覆

576

轉發

作者

Jully
jullly_mi

粉絲

串文

91+

讚

回覆

轉發

24小時粉絲增長

無資料

互動率

(讚 + 回覆 + 轉發) / 粉絲數

Infinity%

回覆 (BETA)

最先回覆的內容
發文後	用戶	內容
11 分鐘內	Jully jullly_mi	Я навещала родных 1-2 раза в год. И сейчас, когда город разрушен и пуст, а родные люди разбросаны по городам и странам, я каждую ночь в своих снах хожу по знакомым улочкам от одной бабушки к другой, смотрю на окна подружки на третьем этаже, знаю, что ее там нет… Обязательно скажу ей, что ее квартира уцелела. Вот мой подъезд. Бегу на 5й этаж без лифта , проверяю на третьем этаже почтовый ящик: там полно всего и писем и посылок, хватило бы рук! А потом выхожу на свой балкончик…
3 小時內	Надія Гриценко n.v.h.1605	Я из Донецка, ні , не так, я з ДонецЬка, так точніше. 30вересня буде 10 років, як ми з родиною поїхали. Виїжджали ми з окупованого міста ДонецЬк, а вже потім ці пі@ри зі стели м'який знак прибрали. І мені інколи так хочеться додому, але ж я розумію, що зараз це не мій дім.І навіть коли Донецьк деокупують, я не знаю, чи зможу я повернутися додому по-справжньому.
4 小時內	Nataliya Serheevna natazerp	Мій дядя помер в Лисичанську 2 роки тому, не витримало серце із-за війни (((Я сама родом з Первомайська, потім в Крим поїхали, і в 2014 виїхали звідти. З тих пір не була не там, ні там. І вже 10 років я також блукаю у снах по рідному маленькому містечку але сниться що там вороги і я почуваю себе некомфортно, ховаюсь. Крим також сниться. А нещодавно снилося що я заїхала в Крим на поїзді ( Укрзалізниця?), їду і насолоджуюсь красою,бачу гори, море, думаю Боже, нарешті,як я скучала, як тут гарно.
5 小時內	Verafor veraforv	Привіт землячко. Луганськ. Розумію, як болить. Мені в снах теж часто приходить бабусин хутір, поле ковилу, вишні у садку, світанки, терикони.
5 小時內	Verafor veraforv	А тим довбойобам, які прийшли верещати в коменти «звалі руській мір» хочу сказати - заваліть хлебала. Ви нічого не знаєте про 14й рік, а ми його бачили своїми очима. Шукали зниклих, хоронили (якщо було що) після підвалів, проводжали своїх в Айдар, виїжджали під обстрілами і фільтрацією, якщо пощастить. Поки таким як ви - було «какая разніца, ані там все путіна любят». Таким як ви і тепер пофіг, патріоти драні.
10 小時內	Валентина Дронь dron_valentina_ua	Читаю всі коментарі. Серце крається, сльози біжать мимоволі... жалко усіх вас до невимовного болю...я ще вдома на Донбасі. Українському Донбасі. Дуже хочеться, щоб так і залишилось, а не було питанням часу)
11 小時內	ola.lla ola.lla	Я теж з Лисичанська. А мої батьки і зараз там живуть. Лишилися тільки спогади та весільні фото. Нажаль, я не встигла забрати альбоми з фотографіями, якраз влітку 22 року планувала це зробити та відвідати місто...
13 小時內	Oksana Kononenko oksana_kononenko55	Лисичанское пиво ван лав 😭 Нигде вкуснее не пила, ни в Германии, ни в Канаде, на другом континенте.
20 小時內	Инна Алехина inessa_meise_vogel	Здравствуйте, землячка! Мы с Разбитки. Уехали в марте 2022, не выдержали постоянных обстрелов. Дом снится очень часто. Дети вспоминают свои игрушки до сих пор. На новом месте все чужое, не можем привыкнуть. В первые месяца я вглядывалась в лица прохожих- надеялась встретить знакомых, ведь привыкли в родном городе- то одноклассника встретил, то подругу мамину, то коллегу... Не прощу этим тварям, пусть горят в аду заживо.