Фейсбуком несеться срач, що неетично поетові писати від першої особи про почуття і досвід, який він не пережив. Як на мене - не згодна. Писати доречно про прожите. А прожите не завжди дорівнює пережитому. Якщо поет має достатню глибину емпатії, щоб відчути біль побаченого фізично, тілом - має повне право про це писати. А що ви думаєте?