Лондон, 8:30 вечора. Повертаюся до свого району на заході міста з Кенсінгтона. Пригощала сьогодні свою подругу з Греції нашими стравами в Українському клубі. Вийшла з метро, вже темно. До дому 15 хвилин пішки, думаю, пройдуся — осіння погода чудова. Дивно,але навколо жодної людини. Все освітлено,але вулиці порожні. І за кілька хвилин попереду побачила дивакуватого дідуся, який кожні кілька метрів зупинявся і щось відривав від кущів. Я підходила все ближче,але обганяти його не наважувалася,бо👇