А чого так тухло жити, коли думаєш? Ні, ну це реально якась несправедливість. Нам з дитинства кажуть, щоб ми були розумненькими та хорошими, а коли виростаєш - то що з цього отримуєш? Тупо складне життя, де тобі для щастя потрібно забагато. І ніби це розвиває цілеспрямованість, бла бла, але навіщо? ККД життя думаючої людини значно нижчий, ніж будь-якого алкаша. При цьому нас намагаються стимулювати жити правильно, мислити та чогось досягати. What for?