Не друга мама і не мачуха, бо між нами 300 км. Раз у рік дзвінок на дн – я їй, вона мені, раз на 5 років їжджу на святкування ювілею, ну, і як є настрій, можу раз на рік поїхати за компанію з чоловіком, навіть щось допомогти по господарству. Вона раніше могла припхатися у гості, просто поставивши перед фактом, що "я їду",я вже якось терпіла ці пару днів, зараз вже не їздить,бо здоров'я нема.. Чому вона не стала для нашої сім'ї близькою людиною – та тому що людина просто неадекватна.Так і живем)