Вона втомилась - поспішала часто, Багато встигнути хотіла за життя. Тепер знайшла для себе трохи часу - Для роздумів й німого каяття. Сиділа мовчки, міряла очима Все навкруги і слухала птахів. Згадала скільки було за плечима Отих легких і нелегких шляхів. Ціле життя враз пам'ять відтворила, Згадала все, увесь земний політ. Любила всіх, себе лиш не любила, І в цьому був її найперший гріх. Автор : МАРИНА ЛАВРИШИН