Вечеряю у закладі. Паста і келих вина. На телефон приходить сповіщення про тривогу, але через музику сирену не чути. Поруч сім'я з двома синами: підліток та школярик. Задумуюсь, чи буде з них хтось служити. Через столик англомовна пара, але дівчина наша. Що він робить в країні де війна? Чую, як чоловік поруч озвучує - на Бровари заходить. Ми в центрі. В нас ще є час. Ми ще тимчасово живі і насолоджуємось життям. Відчуваю себе героїнею роману Ремарка. Хочеться випити щось міцніше за вино.