Чоловіка знала ще до того, як він став батьком. Зустрічатись почали через декілька років, як він розлучився. 8 років разом і дуже щаслива, що вони в мене є, мої найкращі хлопчики🥰 є спільна донька, обожнює брата(не без сварок, звичайно), вважаю, що неможливо кохати людину і при цьому погано ставитись до його дитини🤔

Дитина це не причеп . В мене стосунки з хлопцем у якого дитина від першого шлюбу. І я безмежно щаслива що він хороший батько , і виділяє певну суму на дитину , адже вона так само його , як і колишньої ,чому вона має утримувати дитину сама ? Я поважаю свого партнера , дитина це частинка його , тому я теж люблю її , і якщо б виникла потреба у спільному житті, то це було б круто бачити кохану людину щасливою разом з дитиною )

Швидше ні. У мене в сім'ї так було. В тата була ще одна донька від іншого шлюбу. Ну годі казати про те, що всі регулярно сварилися. Тут або потрібно, щоб чоловік в такому випадку грамотно розставив кордони між сім'ями, або ніяк. Але я собі пообіцяла, що в мене такого не буде.

абсолютно не проти, відповідальність за дитину не зникає з появою нових стосунків. це стосується як жінок, так і чоловіків