Якесь недолуге питання. Я живу в Ізраїлі, тож на вулиці та в різних закладах спілкуюсь на івриті, на роботі - іврит та англійська, дома з чоловіком та дітьми, а також з друзями - російською, коли телефоную рідним в Україну - то українською розмовляю. Як ви можете мене охарактеризувати у зв'язку з цим? Може важливіше - мої суспільні та моральні погляди, а також мої вчинки?

Абсолютно нормально. З батьками і в установах українською, зі старими друзями юності російською, так, як ми звикли. Свою мову потрібно знати, а в побуті треба, щоб було комфортно, і ні залежати від косих осудливих поглядів. Однаково бісять люди, що принципово не спілкуюються російською, коли співбесідники не володіють українською.І так само бісять ті українці, хто все життя розмовляв російською, але в школі вивчали ж рідну!, і от вони за стількі років не можуть із себе слова вичавити!

Чудово відношусь,бо людина вже багато чого зробила!Ось ті хто захищають рос мову і тимпаче рос контент,викликають огиду!

Позитивно, такі люди молодці. З часом українська для них стане як на автоматі, навіть не будуть помічати як будуть нею гарно розмовляти. Тоді захочуть ще мову іноземну підтягнути. Більше мов, краще мозок працює.

З повагою ставлюсь. Вдома, в своєму просторі їм хочеться розслабитися, це нормально, а спілкування в громадському просторі має бути державною мовою.

В мене одне питання до цих людей: Як ? Я не можу швидко переходити, не можу відповісти українською, якщо звертаються російською, не можу згадати правильне слово ,вставляю багато русизмів. Бо вдома зі мною не спілкуються українською 🥺

Ніяк, молодці що перейшли в публічному просторі. В побуті з близькими може бути важко з різних причин. Головне щоб «зовнішня картинка» була україномовною. Аби тільки не скаржились що «змусили» або «насильно українізували»

Відношусь з повагою та розумінням. Чому вартує повчитися значній частині нашого суспільства.

Абсолютно нормальне. Наприклад в Британії люди також в офіційних установах англійською, а вдома між своїми рідною

З нерозумінням