Жила була дівчинка... Вона в кращій  традиції росла в: "А що люди скажуть?" Коли була маленька то навіть трохи боялась чужих людей, бо хтозна що вони можуть сказати. Коли виросла, то "що люди скажуть" було чимось як орієнтир в усьому, одязі, спілкуванні... І жила вона в постійному острахові. Та потім переїхала до міста і, за порадою добрих людей, почала відвідувати психолога. І виявилось, що вона теж Людина, і їй є що сказати цьому Світу та іншим людям.