Красива осінь вишиває клени Червоним, жовтим, срібним, золотим. А листя просить: – Виший нас зеленим! Ми ще побудем, ще не облетим! А листя просить: – Дай нам тої втіхи! Сади прекрасні, роси – як вино… Ворони п’ють надкльовані горіхи. А що їм, чорним? Чорним все одно. Ліна Костенко ***