Ну що, пишу продовження. Дзвонить ВІН. -Привіт, це Іра? -Так, це я. -Іруся, це…. Я так довго не міг зважитись на цей дзвінок, я нервую, тому спочатку я скажу, а ти послухай і не перебивай, будь ласка! -Добре, слухаю! -Я кохав тебе 13 років (десь я мабуть не так рахувала, можливо мені було років 11, а не 13). Я тебе перший раз побачив на вокзалі, потім не міг відвести погляд в поїзді, памʼятаєш як ми тримались за руки, як сміялись? Потім приїхали в лагер і мені було дуже боляче дивитись як ти 🔽