Тепер я знаю що не одна така. Всім з ким би я не спілкувалась зручно говорити по телефону, але не мені. В мене іза наярювання звінками починається паніка і мене починає трусити

Дзвінки люблю тільки з подругами, друзями, коли ми просто розмовляємо задля задоволення. Якісь дзвінки по роботі - жах. Вважаю, що якщо ти не можеш виразити що ти хочеш від мене в повідомленні, то значить ти просто не вмієш формулювати свої думки і хочеш щоб я зробила це за тебе. А особливий стрес, коли потрібно дзвонити у всілякі комунальні служби🥲в мене немає стільки моральної сили, аби голосом з ними боротися

Не знаю, скільки вам років, але мені теж що завгодно, тільки не дзвінки…. Листування чи голосове я можу подивитися коли завгодно, а дзвінок - і все стає і не зрозуміло, коли закінчиться…. А ще не люблю залишатися на ночьовку у друзів… тому що те саме: невідомо, коли настане той момент, коли всі нарешті підуть спати… а я жайворонок🙈🙈🙈🙈

А ще мене бісить, коли ти пишеш (не друзям), а тобі потім: чого ви так пізно написали, чого пишете у вихідний??!!! Б***, пишу, коли є можливість і ще памʼятаю про це. Я ж не телефоную.