Мені 28, я вже більше трьох років заміжня, і ми з чоловіком поки не плануємо дітей. Але мій батько, здається, вже все вирішив за нас: постійно говорить про онуків, питає, коли, чому не зараз, і навіть натякає, що «час іде». Остання розмова завершилася сваркою і фразою "бог вам суддя", бо я сказала, що це наше рішення, і ми поки не готові. Він не зрозумів. Я відчуваю себе винною, але й тиск витримувати більше не можу. Як ви справляєтеся з подібними ситуаціями?