Ранок, поспішаю на.роботу . Шлях проходить через Алею слави . Здоровий красивий чоловік зупиняється на мить , намагається стати на одне коліно, щоб віддати шану побратимам і падає. Підходжу, подаю руку, хитає головою, хоче піднятись сам. Та клята контузія , змушений обпертись на мене. Найбільше защемило, коли промовив "Вибачте хлопці, не можу вам подякувати як слід".