Це робота чеського художника Ярослава Панушки, і коли я побачила її вперше, вона викликала у мене сильну тривогу. Я довго не могла зрозуміти, чому саме, адже сюжет картини й справді лякає, але причина була не лише в цьому. Тоді я усвідомила, що відчуваю дежавю. Все дитинство мені снилися подібні сни жахів, і зараз здається, ніби я побачила один із них наяву. У вас було таке відчуття, коли твір мистецтва ніби торкається найглибших куточків вашої пам’яті?