Рандомний неприємний факт: ви в курсі, що всі ваші закоханості — це, по суті, просто комплементарність психологічних травм. Пояснюю, повністю психічно зрілі люди з пропрацьованими травмами — нахєр нікому для стосунків не потрібні, бо вони скучні і передбачувані. Та вони самі ледь здатні закохуватись (не плутати з коханням), і в них ніхто не закохується, бо нудно. До інших питань нема: ми всі від стосунків шукаємо саме емоцій, які зʼявляються от якраз при цій комплементарності травм. Такі справи😜