У нас теж така ситуація з сином, і дійсно тільки на нас з чоловіком поширюється. Інших не чіпає. Ось що ми робимо і це нам з часом допомагає, але інколи дитина знову «забуває» і ми нагадуємо : 1. Зупиняємо його «удар» і кажемо - ні так не можна . В нашій сімʼї є правило ми не бʼємося , ми жаліємо , гладимо один одного і любимо. І показую діями. 2. Ти бʼєшся тому що : злишся ? Це для тебе гра ? Ти розчарований ? Я тебе образила ? Перечисляю і дивлюсь на його відповідь , і потім від ситуації

Показую йому рішення : коли був молодший злишся бий мʼяч, подушку (якийсь предмет) а бо давай пʼять , по долоням ( тільки ця ділянка), або давай по стрибаємо. зараз йому (2.10 роки) коли злишся кажи словами, ми спілкуємось, ми все вирішуємо словами. Короче направляю на проговорення. Якщо гра, то знову пояснення і приклади ( можна на іграшках) Якщо образила : то намагаюсь зрозуміти, що образило і пояснюю Також був метод: мені боляче та неприємно, я не хочу гратись з тобою , бо ти мене ображаєш

Мій син 4 роки постійно налітає на мене з кулаками. Що тільки не пробую... Важко.

Притворятися, що боляче точно не варто) дитина розумітиме обман А так - якраз сьогодні про це спілкувалась: попереджаю удар (ловлю за руку мʼяко або зупиняю), кажу, шо у нас в сімʼї не бʼються або я не дозволяю нікому мене бити і це все серйозно. Так робили впродовж двох місяців, зараз бити перестав і знає, що гра одразу припиниться, якщо вдарить. Сину 1,9

Я дуже здивована, що така ситуація в багатьох 🫣 Матусі, всім нам терпіння 🌸