Був у мене котик, звали його Бублик. Цей шерстяний навчив мене підтримки і безумовної любові. Трапився прикрий випадок і довелося його приспати. Було дуже сумно, адже я розумів що завтра втрачу важливу частину свого життя. Бублику було погано, і ніхто з сім'ї до нього не хотів підходити. В той момент я зрозумів хто такі люди, а хто такі людиська. Взяв кота до себе і пішов з ним на гойдалку. Там ми пообіцяли одне одному, мовчки, поглядами, що ще точно зустрінемося. Сумую за тобою, бро.