П’ю каву і згадала, як колись взимку сходила на побачення з одним чуваком, який бився в груди і розказував, який він профемініст і взагалі за права жінок. Так от, зима, дубак, ми гуляємо (!!!). Кажу, що змерзла і хочу гарячої кави. Він каже: «окей», підходимо др якогось кіоску, замовляю каву, оплачую її:) він собі нічого не бере. Ну Ок:)) Гуляємо далі. Він такий: в нас таке гарне побачення! Хуячення. Треба було вже тоді нахєр його послати, а не шаройобитися з ним кілька місяців. ⏬