Кафка казав, що книга має бути сокирою для замерзлого моря всередині нас. Іноді я думаю: а чи готові ми до цього удару? Бо справжня література рідко гріє — частіше ламає, розколює, змушує збирати себе наново. Хіба не тому вона така необхідна?