Іноді мені хочеться відписатися від всіх каналів і пабліків з новинами. Не заходити в ютуб. Бо здається, що для болю вже місця нема. Але чи маю право я відхреститися від реальності? Що є вартий мій біль порівняно з тим, що переживають люди, чиї близькі загинули, чий дім зруйновано, які самі стали свідками того жаху? Потім я виходжу з дому, і бачу бабцю, яка рахує копійки, щоб купити молока, чи дідуся у зношених черевиках, який продає часник і якесь зілля. І знову це сильне бажання сховати