Проходив біля своєї школи, згадав історію. На території старого корпусу був сад. Хто з хлопців восени не приносив матеріали на трудове навчання, фанеру чи брус для власного виробу, той йшов у садок рвати яблука. Так школі не потрібна була додаткова робоча сила, а школярі мали оцінки за свою працю та нагадування для себе, що на наступний тиждень потрібно мати з чого майструвати. Того садка вже немає, на його місці посадили молоді дерева, але пам'ять залишила у голові для нього маленьке місце.