Вчора перед сном я згадала про композиторів, які тужили за рідним краєм (Шопен, Рахманінов), і виражали тугу в музиці. І вперше за довгі роки я подивилася на своє селище не як на ніщебродське місце, пропитане алк*голем та сиг*ретами, а як на місця, любі серцю, в яких я росла, грала в ігри, ходила в школу, танцювала на гуртках і на дискотеці, зустріла перше кохання, домовлялася із однокласником, як ми дорослі одружимося, займалася музикою, а потім вже працювала у музичній школі, тощо..