Чи все ж таки правильна людина — це завжди про взаємний вибір і зусилля, а не про збіг обставин? Може, справа не у часі, а у готовності двох людей бути одне для одного?

Теоретично буває й так, що за інших обставин все б пішло інакше, але так як це лише припущення, то важко сказати, як воно насправді