Такий собі парадокс. Працюю офіціанткою в ірландському пабі у Нью-Йорку. Маже 10-та, пів годинки до закриття. Лишився один столик. Я дороблюю рутинну роботу при цьому мугикаючи під ніс «Я піду, в далекі гори». За баром сидить дівчина років 25, не зводить з мене очей і посміхається. Я проходжу повз і вона видає: «ви гаварітє па рускі?» Я їй кажу, що ні, лише українською. Вона мені: «Ясна. Проста я с Адєси і на украинскам нє панімаю. Радітєлі пєрєєхалі в сша, когда я біла падросткам». ⬇️⬇️⬇️